Ранній дитячий аутизм

ранній дитячий аутизм

При синдромі раннього дитячого аутизму (РДА) порушується можливість взаємодії дитини з навколишнім світом, і насамперед з іншими людьми. Вимушена самоізоляція призводить до порушення розвитку емоційної сфери, мови, когнітивних функцій, психіки в цілому. Зустрічається дитячий аутизм досить часто, 20-25 випадків на 10 000 новонароджених (з урахуванням легких форм, за останніми даними, до 40-45 на 10000), причому у хлопчиків в 4-4.5 рази частіше, ніж у дівчаток. Приблизно 70% аутичних дітей мають розумову відсталість з 10 менш ніж 70 і 30% з 10 менш ніж 50. Незважаючи на високу частоту народження розумової відсталості серед дітей з аутизмом, тип когнітивного дефекту при аутизмі відрізняється від розумової відсталості у неаутічних індивідів.

Перші ознаки аутизму можуть проявлятися ще в грудному віці у вигляді відсутності комплексу пожвавлення при контакті з матір’ю та іншими близькими. У старшому віці аутизм проявляється в «відхід у себе», в зниженні або повній відсутності контактів з навколишнім світом. Дитина не бере участі в бесіді, не відповідає на питання. Характерна слабкість і бідність емоційних реакцій. Поряд з цим для хворих аутизмом характерні підвищена чутливість до світлових, звуковим і інших подразників, постійне почуття страху. Спостерігаються схильність до стереотипних рухам, недостатність моторики.

Етіологія РДА недостатньо ясна, але очевидно, що вона Гете-Роген. Показано, що певну роль відіграють органічні ураження головного мозку, але про локалізацію порушень говорити в даний час складно. Найчастіше виявляються порушення корково-підкіркових зв’язків, медіобазальних відділів лобових часток, межполушарного взаємодії, гіпоплазія деяких відділів хробака мозочка. Роль цієї симптоматики в патогенезі аутизму залишається неясною, і судити про те, чи є органічні порушення причиною деяких випадків аутизму маніфестним фактором або ускладнюють синдромом, в цілому важко.

Разом з тим слід зазначити, що в останні 10-15 років, за спостереженнями як зарубіжних, так і вітчизняних клініцистів, частота і вираженість знаків органічного ураження головного мозку при аутизмі наростає.

Можливо, що деяку роль відіграють і психогенні чинники, але, мабуть, вони або є лише одним з можливих маніфестних впливів, або формують невротичні нашарування як при самому аутизмі, так і при вторинної аутизации у дітей з іншими відхиленнями у розвитку — при сенсорних порушеннях, дитячому церебральному паралічі, деяких мовних розладах (алалія, відкрита ринолалия, важкі форми заїкання), рідше при ЗПР.

Общепризнанна роль генетичних факторів, і зараз практично всі відомі дослідники біологічних основ аутизму згодні, що значна частина випадків РДА (якщо не всі) спадково обумовлена. На це вказує ряд спостережень.

Дитячий аутизм часто поєднується з хромосомними хворобами: описані випадки аутизму при порушеннях числа хромосом, досить часто виявляється поєднання РДА з генними хворобами (фенілкетонурія, склероз туберози, нейрофіброматоз та ін.) Особливу роль відводять синдрому ламкою Х-хромосоми: поданням деяких дослідників, в середньому з 4-5 хлопчиків з аутизмом один страждає синдромом ламкої Х-хромосоми (див. вище).

На роль генетичних факторів у розвитку аутизму вказують і результати блізнецових досліджень. Згідно з цими даними, при аутизмі відзначаються значні відмінності в конкордантность-сти (ймовірність появи хвороби або ознаки у одного з членів близнецовой пари за умови наявності цієї хвороби або ознаки у другому) по монозиготні (генетично ідентичним) і дизиготних (генетично не ідентичні) блізнецовим парам . Для монозиготних близнюків конкордантность становить 90-93%, тоді як для дизиготних — 0-10%, що вказує на дуже велику роль спадкового чинника. Разом з тим конкордантность у монозиготних близнюків не досягає 100%, що розглядається як вказівка ??на певну роль екзогенних факторів і, можливо, на політенні характер успадкування. Важливо відзначити, що дослідження проводилися не на контингенті спеціальних шкіл для аутичних дітей, але охоплювали всіх близнюків Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії та Ісландії.

Механізм успадкування захворювання неясний, але він свідомо не моногенний: численні спроби «укласти» практичні спостереження в схему аутосомно-рецесивного, Х-сцепленно-го рецесивного успадкування успіху не дали. Найбільш вірогідним вважається мультифакторіальний механізм (тобто генний комплекс забезпечує передачу схильності до розвитку патології, але реалізується вона лише за наявності неспецифічного екзогенного або ендогенного фактора). Така точка зору приваблива вже тим, що краще за інших дозволяє пояснити тимчасову і / або змістовну зв’язок з різноманітними екзогенними факторами і виключно велику клінічну полі-морфность синдрому РДА. Останнє особливо цікаво, якщо прийняти гіпотезу В.П.Ефроімсона про те. що клінічний прояв полигенного комплексу може бути обумовлено присутністю хоча б одного патологічного гена, тобто необов’язково наявність всього комплексу або певної його частини. Ця ж ги-Потез дозволяє пояснити зростання числа хворих з аутизмом, незважаючи на те що самі хворі не залишають потомства.

Тонкі генетичні механізми спадкування РДА мало вивчені. У деяких роботах досить переконливо показано зв’язок артистичних розладів з локалізованим в короткому плечі 11-ї хромосоми (11р15.5) геном з-Нагvеу-га8 (НRАS), а точніше з частотою народження співвідношення його алелей ВЗ / ВЗ. Автори звертають увагу на роль ras-протеїну в процесах росту нервових структур, механізмах нервової передачі, внутрішньоклітинного транспорту і цитоархітектоніки центральної нервової системи.

У серії інших робіт звертається увага на можливий зв’язок аутизму з мікродуплікаціей гена GABRB3, локалізованого в короткому плечі 15-ї хромосоми (15р +) та чинного, мабуть, через зміну структури білка, що транспортує серотонін .

Таким чином, обидві групи робіт дозволяють виділити гуанінтріфосфатзавісімие системи, фактор росту нервів, холінергічні системи, симпатичну систему як потенційні ланки патогенезу РДА, хоча, на жаль, дати більш повну і точну характеристику місця і значимості цих систем в патогенезі РДА в даний час не представляється можливим. Водночас кошти фармакологічного впливу на ці системи (в першу чергу на симпатичну систему і холінергічні структури) добре відомі, і їх використання в клінічній практиці можна з відомою обережністю віднести до патогенетичним засобів лікування. Більш того, уважний аналіз ефекту засобів, що діють на ті чи інші ланки патогенетичної ланцюга, може в принципі дати нову інформацію про сам патогенезі аутизму.

medbib.in.ua

Поняття про синдром раннього дитячого аутизму;

Діти з раннім дитячим аутизмом

Гуманістична парадигма сучасної спеціальної освіти робить дуже актуальною проблему психолого-педагогічної допомоги дітям з аутизмом, оскільки наголошує на праві кожної людини на навчання та розвиток згідно з її можливостями.

Характерними для синдрому раннього дитячого аутизму є: аутизм, тобто безмежна «екстремальна» самотність дитини, зниження здатності до установлення емоційного контакту, комунікації та соціального розвитку, труднощі у встановленні контакту очей, взаємодії поглядами, мімікою, жестами, інтонацією. Дитині складно виявляти свої емоційні стани та розуміти стани інших людей. Труднощі установлення емоційних зв’язків проявляються навіть у стосунках із близькими, але найбільше аутизм порушує розвиток стосунків із сторонніми.

Характерною рисою психічного розвитку дітей із аутизмом (Л. Аксьонова, Б. Архіпов, Л. Бєлякова, Н. Назарова та ін.) є нерівномірність, тобто розвиток усіх психічних сфер дитини відповідає різним віковим та якісним показникам: підвищені здібності в окремих галузях, таких, як музика, математика, живопис, можуть поєднуватися з глибоким порушенням звичайних життєвих умінь і навичок. Зниження загального життєвого тонусу проявляється у тих ситуаціях, що потребують активної, вибіркової поведінки.

Досить часто батьки, вихователі, вчителі зустрічаються із розладами емоційно-вольової сфери дітей. Одним із таких випадків є ранній дитячий аутизм (РДА) – складний вид дизонтогенезу, пов’язаний із порушенням стосунків дитини зі світом. Основною особливістю РДА є порушення або затримка розвитку вищих соціалізованих форм поведінки, які передбачають взаємодію з іншою людиною, відсутність урахування її думок, почуттів, поведінкових реакцій. При цьому діяльність, не пов’язана із соціальною взаємодією (гра, конструювання, фантазування, розв’язання інтелектуальних задач), може відбуватися на високому рівні. Ці діти потребують спеціальної психолого-педагогічної, медичної допомоги.

Соціальна значущість проблеми дитячого аутизму нині визнається все більше. Епідеміологічні дослідження, проведені в різних країнах у 70-х роках минулого століття, показали, що частота РДА (раннього дитячого аутизму) становить не менше, ніж 3–6 випадків на 10 тисяч дітей (Л. Вінг). У наступні роки, коли були виявлені поліетіологія і полінозологія дитячого аутизму, доведено, що навколо ядра класичного клінічного синдрому РДА групуються численні випадки подібних порушень у розвитку комунікації та соціальної адаптації. Не зовсім точно вкладаючись у класичну клінічну картину РДА, вони мають загальну специфіку психічного дизонтогенезу і потребують аналогічного корекційного підходу. Останнім часом у медичній літературі переважно використовується термін «розлади спектру аутизму» (РСА). Частота їх виявлення, на думку сучасних авторів, складає до 21-26 на 10 тисяч дітей (К. Гілберт) і поряд з клінічним все більшого значення набуває освітній діагноз (О. Нікольська).

Ознаки РДА проявляються у віці до 3-х років. У хлопчиків ранній аутизм зустрічається у 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток.

Термін «аутизм» (від грець. autos – сам) було введено Е. Блейлером,який підкреслював незалежність аутичного типу мислення від реальної дійсності, свободу від логічних законів, захопленість особистісними переживаннями.

Уперше синдром раннього дитячого аутизму було описано у 1943 році американським клініцистом Л. Каннером у праці «Аутистичні порушення афективного контакту», написаній на основі узагальнення 11 випадків.

Г. Аспергер (1944) описував дітей категорії «аутистична психопатія». В аутистичних психопатів, на думу вченого, яскраво проявляються порушення поведінки, вони позбавлені дитячості, оригінальні у своїх думках, самобутні у поведінці, у їхньому вигляді є щось старече. Ігри з однолітками їх не приваблюють, гра має вигляд механічної. Г. Аспергер визначає перебування цих дітей у світі мрій, бідну міміку, монотонну своєрідну мову, відсутність пошани до дорослих, несприйняття ласки, відсутність необхідного зв’язку із реальністю.

Стереотипність у поведінці пов’язана із напруженим прагненням зберегти ті умови життєдіяльності, до яких дитина звикла. Вона чинить опір найменшим змінам обставин, розпорядку життя. Спостерігають одноманітні дії: дитина розкачується, трусить та махає руками, стрибає, маніпулює певним предметом: трясе, постукує, крутить; захоплюється однією і тією ж темою розмови, малюванням подібних сюжетів.

У третині випадків може проявлятися мутизм — відсутність цілеспрямованого використання мови для комунікації. При цьому дитина інколи може випадково говорити окремі слова і навіть фрази. Мовлення у дітей із РДА може бути формально добре розвиненим, із великим словниковим запасом, розгорнутою, «дорослою» фразою. Але воно має характер штампованості, «папужництва», «фотографічності». Дитина не запитує і не відповідає на звернену до неї мову, із задоволенням декламує одні й ті ж самі вірші, але не використовує мову навіть у найнеобхідніших випадках, уникає мовленнєвої взаємодії.

Характерними є мовні ехолалії — стереотипні бездумні повторювання почутих слів, фраз, запитань та відставання у правильному використанні особистісних числівників. Наприклад, дитина довго продовжує називати себе «ти», «вона», визначає свої потреби безособовими наказами: «дати попити», «одягти» тощо. Мовлення дитини має незвичайний темп, ритм, мелодику, що проявляється вже до настання 2,5 років. Найбільш яскравими є прояви поведінкових проблем (самоізоляція, надмірна стереотипність поведінки, страхи, агресія та самоагресія) у дошкільному віці, від 3 до 5-6 років.

Аутична симптоматика може зустрічатися при таких захворюваннях, як: важкі захворювання ЦНС (гідроцефалія, епілепсія, резідуально-органічна недостатність); шизофренічний процес; уроджені енцефалопатії інфекційного походження (токсоплазмоз, сифіліс, рубеолярна інфекція); уроджені дефекти обміну речовин (фенілкетонурія, гістиденимія, церебральний менідоз, мукополісахарідози, порушення пуринового обміну та ін.); дегенеративні захворювання (синдром Ретта, дезінтегративний психоз Геллера); генетичні захворювання (синдром Дауна, синдром Леша-Ніхана, синдром ламкої («фрагільної») Х-хромосоми), поствакцинальні ускладнення.

Видатні світові авторитети з питань аутизму (К. Гілберт, Т. Пітерс, Л. Шипіцина та ін.) констатують великий розрив між теоретичними знаннями про аутизм та практичними можливостями допомоги особам з аутизмом та їхнім родинам. Питання створення, поруч з традиційними, інноваційних організаційних форм надання спеціальних корекційно-освітніх послуг є особливо актуальним, коли йдеться про послуги для дітей з аутичним типом розвитку, з таких причин:

— відсутність в країні системи спеціальної освіти для цієї категорії дітей;

— досить широка розповсюдженість аутичного типу розвитку;

— відсутність в світової практиці єдиного підходу до вирішення цієї проблеми, що може бути пояснено відносно коротким терміном існування науки та практики педагогіки аутизму (цілеспрямовано аутизм вивчається лише близько 60 років, в той час, як світова сурдо-, тифло- та олігофренопедагогіка існує значно довше);

— неможливість розв’язати проблему за допомогою лише існуючих організаційних форм, та навіть – шляхом створення нового типу закладів, аналогічного традиційним (Г. Хворова, 2010).

Завданнями роботи педагогічних працівників із такими дітьми є:

1) розроблення принципів і методів раннього виявлення РДА;

2) диференціальне діагностування, відокремлення від подібних станів, розроблення принципів та методів психологічної корекції;

3) розроблення психологічних основ зменшення дисбалансу між процесами навчання та розвитку дітей.

studopedia.su

Синдром раннього дитячого аутизму: причини і симптоми

Аутизм являє собою психологічний розлад, основний прояв якого полягає в частковsq або повнsq відмові дитини від спілкування з оточуючими. Дане захворювання може розглядатися як окреме або бути одним із проявів інших психічних патологій.

Синдром раннього дитячого аутизму може бути діагностований в ранньому віці, навіть до року, але частіше такий діагноз встановлюють у віці двох-двох з половиною років. Виражається синдром раннього дитячого аутизму в порушенні будь-яких способів контакту з батьками, але, незважаючи на це, дитина може мати, як дуже високий рівень розумового розвитку, так і дуже низький.

Причини раннього дитячого аутизму (РДА)

На сьогоднішній день лікарі не змогли виявити всі причини виникнення РДА, але існує кілька факторів, які суттєво збільшують ризик виникнення даного захворювання:

  • Слабко виражені інстинкти.
  • Блокування інформації, що виникає через розлади сприйняття.
  • Патологічне сприйняття слухових вражень, що викликає блокування контактів.
  • Порушення функцій лобно-лімбічної системи, через який можуть виникнути розлади в мотивації.
  • Розлад парного функціонування півкуль головного мозку.
  • Генетична зумовленість. Найчастіше захворювання зустрічається в сім’ях, де вже були випадки подібних порушень.
  • Складне протікання вагітності також може стати причиною мозкових розладів органічного типу, які призводять до виникнення аутизму.

    • Симптоми раннього дитячого аутизму

    Ряд загальних симптомів, які характерні, як для раннього дитячого аутизму, так і для підліткового, дають можливість лікарю поставити точний діагноз. До цих симптомів відносяться наступні прояви:

  • Нормальний розвиток до двох — трьох років.
  • Частий замислене або сонний стан, так зване «обличчя принца».
  • Нездатність встановлювати емоційний контакт з оточуючими.
  • Нав’язливе бажання одноманітних дій.
  • Опір будь-яким змінам в діяльності.
  • Виконання різних рухів тіла.
  • Сенсорні подразники викликають або занадто слабку, або, навпаки, занадто різку реакцію.
  • Інтерес до механічних звуків.
  • Виборче ігнорування мови.
  • Раптові та безпідставні спалахи гніву.
  • Страх або роздратування без особливих причин.
  • Розгубленість або, навпаки, надмірна активність.

    • Як лікувати ранній дитячий аутизм

    РДА передбачає лікування, спрямоване на кілька окремих аспектів. Перш за все, необхідна сімейна терапія, здійснення лікування поведінкових порушень і активне використання медичної психологічної педагогічної корекції. Щоб лікування раннього дитячого аутизму було максимально успішним слід застосовувати цілий комплекс різнопланових лікувальних заходів, які будуть об’єднані загальними психологічними і біологічними методами. Найбільший ефект від лікування можна помітити під час основних стадій формування особистості, як правило у віці від п’яти до семи років. Не слід також забувати, що хороші результати в лікування даної патології може дати усунення симптоматичних проявів.

    euromd.com.ua

    Ранній дитячий аутизм

    Ранній дитячий аутизм — один із феноменів, який для лікарів досі залишається загадкою. Деякі фахівці вважають, що це вроджена патологія, інші — що придбана в результаті якоїсь емоційної травми в перші тижні життя. Що стосується нашої психологічної школи, прийнято вважати, що ранній дитячий аутизм є результатом недостатності нервової системи, яка може бути викликана широким колом причин — від вродженого порушення обміну речовин до генетичної обумовленості.

    Однією з основних проблем аутичної дитини вважаються страхи. Вони є наслідком підвищеної вразливості. У таких дітей спостерігаються досить дивні, з точки зору здорової людини, страхи. Наприклад, малюк може злякатися дірки на колготках або ліхтаря за вікном. Дитина, що страждає аутизмом, прагнути зберегти сталість свого існування.

    Саме цим прагненням і пояснюються багато дій, які вона часто здійснює в незмінній формі. Це похитування, проголошення одних і тих же слів або звуків, однакові малюнки. Такі дії захищають від неприємних емоцій, які малюк відчуває при взаємодії з мінливим зовнішнім світом. Тому дорослі повинні забезпечити максимально однакові, а значить комфортні умови скрізь, де він знаходиться.

    Аутична дитина намагається уникати спілкування з іншими. При цьому в легкій формі аутизму чергуються фази спілкування з дорослими і замкнутості. У важкій формі захворювання дитина намагається не спілкуватися з іншими людьми взагалі. Інтелектуальний потенціал реалізується в тих сферах, які не вимагають контакту з іншими людьми. У зв’язку з цією особливістю рухові навички малюка розвиваються дуже повільно, бо вони вимагають участі в навчанні дорослого. Однак, всі ті дії, які вимагають одноманітних маніпуляцій і рухів, він виконує просто майстерно. Це може бути балансування на спинці дивана або малювання якихось предметів.

    Дітей, які страждають раннім аутизмом, поділяють на 4 групи. До першої належать діти, які страждають найважчою формою — повною відчуженістю від світу. Це діти, які намагаються завжди уникати будь-якого спілкування. У разі наполегливих спроб увійти з ними в контакт, проявляють агресивність. Їх особливістю є польова поведінка — не дитина йде кудись, а речі змушують її переміщатися. Довга доріжка веде в кімнату, двері кімнати ведуть в іншу кімнату і так далі. Ці діти взагалі не говорять. Мова, яку вони освоїли в ранньому віці, поступово або різко зникає. Діти також не використовують міміку, жести та інші образотворчі рухи.

    У другій групі знаходяться діти, обличчя яких постійно висловлює страх. Вони активно відкидають навколишнє середовище. Зустрівши чийсь погляд, реагують бурхливим протестом, криком. Вони не терплять ніяких змін, їх звички жорстко і вузько фіксовані. Вони спілкуються з вузьким колом людей, як правило з батьками, яких змушують завжди діяти звичним для них способом. Будь-якi зміни супроводжуються аутоагресiєю. Це говорять діти, які використовують мову для вираження своїх бажань. Однак словниковий запас бідний. Тим не менш, вони проявляють любов до віршів і словотворчості.

    Діти третьої групи активно захоплені своїми інтересами. Вони не так бурхливо протестують проти спілкування, але у них теж є свої стійкі звички. Словниковий запас багатий, проте вони воліють говорити про те, що має негативне забарвлення. Це один із способів викликати у дорослих яскраву реакцію, якої шукає дитина.

    До четвертої групи належать діти з найбільш легкою формою раннього аутизму. Ці малюки можуть проявляти ініціативу у спілкуванні, хоча воно триває не довго. Хоч їх словниковий запас бідний, вони користуються ним для побудови фраз і діалогів з іншими людьми. Вони також не відмовляються в спілкуванні від ініціативи дорослих. Їх здібності виявляються в тих сферах, які не пов’язані з мовою: конструювання, музика. Особливість таких дітей полягає в тому, що вони постійно потребують схвалення та підтримку близьких. Саме вона допомагає їм досягати висот у житті.

    www.secret-press.com

    Аутизм у дітей в ранньому віці — ще не привід впадати у відчай!

    Ще кілька десятків років тому аутизм як самостійне захворювання діагностували рідко. Вперше його клінічні випадки були описані в сорокових роках двадцятого століття. Ранній дитячий аутизм зустрічається в наш час набагато частіше.

    Так, за даними американських медиків, які серйозно зацікавилися цією проблемою раніше за всіх, в 1998 році синдром раннього дитячого аутизму був встановлений у 42500 дітей, що майже в 3 рази вище, ніж п`ятьма роками раніше. А зараз, за різними джерелами, випадків дитячого аутизму спостерігається від двох до шести на кожну тисячу немовлят.

    Чому аутистів вважають хворими

    У більшості випадків аутизм майже не зачіпає фізіологічний стан дитини. Це, швидше за його психологічні особливості. Діти-аутисти живуть як в скляній капсулі, поза навколишнього їх дійсності. Вони не шукають спілкування, не виявляють цікавості, не прагнуть пограти з однолітками, і майже завжди байдужі до найближчих людей. Такі основні симптоми захворювання. Офіційна медична наука вважає аутизм порушенням нервової системи, що виявляється розладом психіки раннього віку.

    Найчастіше випадки психічних відхилень осягають 2-х-3-х річний вік. А загальні ознаки при цьому — втрата соціального і поведінкового аспекту особистості. По суті, ранній дитячий аутизм може бути хворобою соціальної особистості. Аутичні діти замкнуті, їх особливості — відсутність навичок і бажання контактувати з оточуючими, вони не пристосовані до існування в суспільстві, їм не потрібні друзі.

    Відмінні риси аутизму

    Для розпізнавання аутизму немає чітко визначеного кола симптомів, проте, основні його ознаки отримали назву: «тріада аутизму». До них відносяться:

  • патологічне прагнення до самотності, часткова або повна відсутність комунікативних навичок;
  • стереотипність поведінки, страх перед змінами звичного розпорядку;
  • повне або часткове порушення мови.

    • Особливості головного мозку нормальних людей полягають в присутності численних і добре розвинених нейронних каналів. Аналіз інформації, що надходить відбувається швидко, майже несвідомо і з мінімумом енерговитрат — по напрацьованим механізмам.

    У дитини з аутизмом нейронні канали мозку розвинені погано. Для нього важко засвоювати інформацію з кількох джерел одразу. Він все сприймає однолинейно і так само діє. Звичайне життя вимагає від нього величезних виснажливих зусиль — подразників багато, а що з цим робити невідомо. Причому, чим старше його вік, тим складніше йому адаптуватися і тим важче симптоми аутизму піддаються корекції. Подібні складності сприйняття навколишнього незрозумілого світу притаманні всім випадкам раннього аутизму.

    психологічні особливості

    Основні психологічні ознаки дитячого аутизму — проблеми самосвідомості. Дитина не помічає, що відбувається навколо, ігнорує інших людей. Він може до безкінечності повторювати одні й ті ж слова або повторювати одноманітні дії і маніакально прагне до впорядкування речей. Смисл не завжди зрозумілий йому.

    Особливості поведінки дітей-аутистів можуть мати діаметральні відмінності. Більшість з них живуть, як в сповільненій зйомці: вони спокійні до повільності і частіше мовчать. А інші сверхподвижность, шумні, особливо, якщо хтось порушує звичний для них спосіб життя. Але і ті, й інші не здатні до діалогу. Ранні симптоми цього проявляються, коли вік дитини не досяг і роки: він не реагує на звуки, не проявляє комплексу пожвавлення, не посміхається і не розрізняє своїх і чужих людей.

    Дитячий вік півтора-два роки є переломним: іноді у дитини з нормальним розвитком може проявитися симптоматика аутизму. У якийсь момент він починає втрачати давно освоєні навички, забуває те, що він умів робити. Причини цього до кінця не вивчені. Ранній діагноз дозволить під час почати лікування і скорегувати ситуацію.

    Основні прояви аутизму

    Аутизм не визначається під час вагітності. Перші помітні прояви з`являються у дитини у віці п`ятнадцяти місяців, і зазвичай чітко формуються до трьох років. Спочатку вони найчастіше погано помітні і наростають у міру дорослішання. А часто вони виявляються вже незабаром після народження, але вони настільки легкої форми, що їх не помічають самі люблячі батьки. Тим не менш, вже з перших місяців життя можна побачити деякі дивності в поведінці дитини. Наприклад, малюк не реагує на знайомі обличчя, не висловлює емоцій, коли його беруть на руки.

    Зазвичай першими помічають незвичайність поведінки дитини батьки, іноді медики або вихователі. Лікарі не поспішають призначити лікування, радять почекати, поспостерігати, чого робити якраз не можна.

    Особливості аутичного малюка — відсутність любові до дотиків і пестощів, хвороблива реакція на найшкідливіші звуки. Граматична структура його мови порушена, в ній немає особових займенників. Синдром раннього дитячого аутизму проявляється в тому, що діти не потребують дружніх відносинах. Вони в усьому прагнуть до одноманітності, перетворюючи повсякденні заняття в ритуал.

    Відчуженість і байдужість може часто перемежовуватися з агресивністю і гнівом. Така реакція може бути викликана спробою порушити звичні ритуали аутичного дитини. Іноді захворювання супроводжується порушеннями сну, відмовою від їжі, припадками і судомами (діагностика судомної активності мозку виробляється за допомогою електроенцефалограми). Тоді призначають лікування протисудомними препаратами.

    труднощі діагностики

    Найголовніша проблема захворювання на аутизм — це труднощі в постановці діагнозу. Перш за все, тому що інструментальних і аналітичних методів визначення цього захворювання немає. Найсучасніша діагностична апаратура, тонкі біохімічні аналізи крові не визначають порушень, які можна співвіднести з цим захворюванням. Діагностика аутизму, здебільшого, носить імовірнісний характер, вона ґрунтується на аналізі поведінки дитини. Симптоматика ж в більшості випадків схожа на прояв інших хвороб: слуху, зору, невропатії, мозкової дисфункції. Найчастіше у дитини з аутизмом ставиться діагноз легкої форми розумової відсталості або шизофренії.

    Сучасний рівень медицини не дозволяє також виявити потенційний ризик виникнення аутизму у майбутнього малюка під час вагітності. Відповідно, відсутній і специфічне лікування. Перша симптоматика може проявитися тільки після народження. Особливості в поведінці, коли малюк не реагує на голос мами, не посміхається, не помічає рухомих предметів — це привід звернутися до фахівців, незважаючи на ранній вік. Чим швидше це зробити, тим більше ймовірність зупинити хворобу.

    Різні форми, різні прогнози

    По тяжкості захворювання аутизм поділяють на чотири групи за ступенем відчуженості від реальності:

  • Найглибша і важка форма захворювання — це повне неприйняття навколишнього середовища, відмова від будь-яких точок дотику. Діти ігнорують навіть найближчих, уникають тілесних контактів, не переносять прямого погляду. Такі зміни вважаються необоротними, що не піддаються корекції, а адаптація до нормального життя практично неможлива.
  • Особливості середньої форми аутизму в тому, що діти дуже вибагливі в контактах, одязі, їжі, його поведінка, вчинки, рідкісні висловлювання дуже стереотипні. Вони часто відчувають страх і можуть реагувати на нього, проявляючи агресію. Можливості корекції обмежені навчанням навичкам спілкування.
  • Форма аутизму, яку називають легкої, проявляється зацикленістю на своїх інтересах, безглуздих і одноманітних діях. Також вона проявляється в страху спілкування, залежно від чужої думки, надмірної вразливості.

    • Краще за все піддаються корекції діти з легкою формою аутизму. Чим молодша їх вік, тим більше шансів на успішну реабілітацію та соціалізацію.

    Причини і гіпотези

    Чіткого уявлення про причини виникнення захворювання аутизмом поки немає. Є багато припущень, теорій і гіпотез. Який з факторів впливає більшою мірою, а який в меншій, ще належить з`ясувати. Очевидним же є те, що це певною мірою збіг генетичних і зовнішніх чинників. Цікаві деякі найбільш заслуговують на увагу підходи:

    • Генна теорія пояснює ранній дитячий аутизм особливостями генотипу. Однак припущень про те, чи викликає захворювання специфічне взаємодія генів або їх мутації, не висловлюється.
    • Важливою причиною аутичного поведінки можуть бути спадкові чинники. Ця теорія з`явилася в результаті досліджень захворювання на аутизм у однояйцевих близнюків. Так, якщо один з них страждає їм, то з ймовірністю 36% може захворіти і другий. А у різнояйцевих близнюків ризик захворювання не перевищує 10%. До того ж, близнюки аутистів, а також брати і сестри, які не є їх близнюками, часто страждають затримкою мови та розумовою відсталістю легкого ступеня. Передбачається також, що спадкова складова причини аутизму залежить від порушень в декількох генах, які можуть успадковуватися як від батька, так і від матері.
    • В останні роки дитячий аутизм зріс, що збігається з різким погіршенням екологічної обстановки на планеті. Тому цілком імовірною видається тератогенні теорія. Вона полягає в тому, що патогенні фактори середовища, викликають основні вроджені аномалії формування головного мозку плода. Особливо небезпечним періодом вважаються ранні терміни вагітності. Такими патогенними факторами, їх називають тератогенами, можуть бути продукти харчування, нітрати, ряд лікарських засобів, алкоголь, нікотин, наркотики, збудники інфекційних захворювань, забруднення повітря, вік породіллі.

    На користь останньої гіпотези свідчить те, що світ дуже швидко змінюється за хімічним складом, повітряна і земна середовища все більше наповнюються різними видами випромінювань. А людський організм, особливо дитячий, мабуть, не пристосований до швидкої адаптації до впливу величезного числа нових факторів.

  • Висловлюються думки про те, що причини виникнення аутичної поведінки криються в специфічному вірус, що вражає ембріон і блокирующем нормальний розвиток нервових клітин в зароджується мозку. Але діагностика подібного вірусу утруднена.
  • Виникнення аутизму можуть викликати і ранні захворювання, щеплення. Але поки це тільки теорії, адже дитячий вік характеризується і слабкістю імунного захисту, і схильністю недугам. Швидше за все, щеплення самі по собі не є причиною виникнення відхилень, а більше — їх провокатором або пусковим механізмом.

    • Різні підходи до загадки аутичного поведінки породили сотні чуток і домислів про те, що аутисти — діти-індиго, інопланетяни або піонери нової земної раси.

    Методи корекції та лікування аутизму

    Зараз вважається, що дитячий аутизм неможливо вилікувати повністю. Проте, вкрай важливо діагностувати це захворювання якомога раніше. За статистикою, хворі діти, лікування яких почали кваліфіковані фахівці в 2-3 роки, в п`ятдесяти відсотках випадків повністю відновлюються до 5-6 років, а в решті випадків — призводить до значного покращення їх загальний стан.

    Лікування такої особливої хвороби, як дитячий аутизм, теж особливе. Воно переважно спрямоване на їх соціальну і психологічну адаптацію. Зазвичай медикаментозні методи при цьому майже не використовують. Тут головна роль віддана психологічним методам особистісної корекції. Тому завдати шкоди подібне лікування не може. Процес цей тривалий, вимагає терпіння і наполегливості і об`єднання зусиль батьків і лікарів.

    У всьому світі вважається, що аутизм будь-якого ступеня найкраще долається, якщо дитина відвідує звичайний дитячий сад або інші установи (гуртки, секції). Але основні реабілітаційні заходи і методи корекції зазвичай використовують комплексний підхід. Це і спеціально розроблені освітні програми, і заняття з логопедом, і трудотерапія. Дітей вчать малювати, ліпити, навчають соціальним навичкам. Особливості таких занять в індивідуальному підході до кожної дитини і щільному взаємодії з батьками дитини з аутизмом. На всіх етапах навчання проводиться діагностика, що дозволяє оцінити прогрес корекційних заходів.

    Одна з першорядних завдань у соціальній адаптації аутичних дітей — допомогти їм подолати неприйняття тілесних контактів, страх перед ними. Виявилося, що найбільш безневинні і недоступні в повсякденному житті відчуття, діти отримують в воді. З цієї точки зору дуже корисно аутичного дитини водити в дитячий басейн на плавання.

    Виявилося, на реабілітацію дітей благотворно впливає спілкування з тваринами. Малюків навчають їзді на конях, навіть термін спеціальний з`явився — «іпотерапія». Тут працюють кілька факторів, що ефект корекції: тактильний контакт дитини з конем при їзді, фізичне навантаження, унікальні емоційні враження. Також хороші результати дає дельфінотерапія.

    Особливості будь-якого виду занять з аутистами — їх протяжність в часі і регулярність. Враховується також вік дитини.

    Що робити при підозрі на аутизм

    Ранні поведінкові особливості дитини з аутизмом проявляються вже після народження, але остаточний діагноз встановлює лікар на основі скарг батьків і консультації невролога. Вік малюка грає вирішальну роль, тому є сенс відвідати декількох фахівців, щоб переглянути його на загальний стан здоров`я, здатність до навчання і чутливість до сенсорної стимуляції.

    ukrsbaby.ru

    Это интересно:

    • Умственная отсталость по лебединскому Наиболее типичной моделью психического недоразвития является олигофрения. Ее этиологию можно разделить на две основные группы: эндогенную (генетическую) и экзогенную. По мере развития ряда естественных наук (генетики, биохимии, эмбриологии, общей биологии и т. д.) все большее значение придается генетическим факторам, […]
    • Шизофрения умирают от Форум Нейролептик.ру - консультации психиатра онлайн, отзывы о препаратах Сколько живут психически больные с тяжелым. Gastello 02 Июл 2013 Вот что я нашел быстро пробежавшись по интернету: Смертность. При анализе данных о более чем 168 000 граждан Швеции, получавших психиатрическое лечение, продолжительность жизни […]
    • Центр развития ребенка с аутизмом Центр развития и реабилитации детей - Израиль По статистическим данным, количество детей с задержкой умственного развития и аутизма, и других форм нарушения психо-эмоционального развития за последние 20 лет возросли в десятки раз. Если раньше на 10000 детей рождался 1 ребенок с аутизмом, то по последним данным на 150 […]
    • Аутизм взрослых что это за болезнь симптомы Что такое аутизм у ребенка: причины Еще несколько десятков лет назад аутизм считался редким недугом. Современные реалии жизни вносят свои неумолимые коррективы. По данным статистики, еще в 70-ых годах аутизм диагностировался у одного из 10 000 детей, сейчас такой патологией страдает один ребенок из 90. Как распознать […]
    • Аутизм центр санкт-петербург Аутизм центр санкт-петербург Шигашов Д.Ю., Фесенко Ю.А., Краснов Б.Ю. СПб ГКУЗ «Центр восстановительного лечения «Детская психиатрия» имени С.С. Мнухина» Аутизм: проблемы сегодняшнего дня и перспективы В соответствии с Международной классификацией болезней 10-го пересмотра диагноз аутизм входит в состав достаточно […]
    • Магне б6 от стресса Магне б6 от стресса Восполнение дефицита магния способствует повышению устойчивости организма к стрессу. 2 Не каждый препарат магния проверен клинически 3 Магне В6 в таблетках проверен в 50 исследованиях с участием 9 000 пациентов 4 Высокий профиль безопасности Проверен с участием 9 000 пациентов в 50 исследованиях […]
    • Молитва для снятие стресса Православные иконы и молитвы Информационный сайт про иконы, молитвы, православные традиции. Молитва для успокоения сердца и души «Спаси, Господи!». Спасибо, что посетили наш сайт, перед тем как начать изучать информацию, просим подписаться на нашу группу Вконтакте Молитвы на каждый день, нас уже больше 50 000 […]
    • Может ли при депрессии болеть голова Головные боли напряжения Опубликовано в журнале: Медицина для всех № 4, 1998 - »» Головная боль. Как защититься от ее многообразных форм и проявлений. Т.Г. ВОЗНЕСЕНСКАЯ, доктор медицинских наук, профессор, кафедра нервных болезней ФППО Московская медицинская Академия им. И.М. Сеченова ПОСЛЕДСТВИЯ СТРЕССА И ДЕПРЕССИЙ […]

    Ранний дитячий аутизм

    Ранній дитячий аутизм. Розлади активності, уваги, поведінки, емоцій у дітей

    Синдром раннього дитячого аутизму найчастіше проявляється у віці від 2-х до 4-х років, хоча окремі його ознаки спостерігаються і в більш ранньому віці. Синдром Каннера зустрічається нечасто, приблизно 2 випадки на 10000 дітей шкільного віку. Основним проявом синдрому є значна нестача чи повна відсутність у дітей потреби спілкуватися з оточуючими людьми, спокійна холодність чи байдужість до рідних, страх перед новим чи перед будь – якою зміною у навколишньому середовищі, одноманітна поведінка зі схильністю до стереотипних рухів, а також розлади мови, характер яких істотно відрізняється при різних варіантах синдрому. У таких дітей у ранньому дитинстві порушена реакція на слухові та зорові подразники, відсутній потяг “на рухи”. Розвиток мови затримується, спостерігається відставлена ехолалія, незріла граматична структура мови. Дитина рідко із власної ініціативи звертається до людей, що її оточують, не дивиться співрозмовнику в очі, не прагне контактів, а часто бурхливо протестує проти них, разом з тим, вона може відчувати прихильність до когось із близьких, частіше до матері; не проявляє зацікавленості до спільних ігор і розваг, у неї надовго запізнюється формування здатності до сюжетних ігор. Такі діти граються наодинці, стереотипно, найчастіше неігровими предметами (мотузочки, палички). Рівень інтелекту у них коливається від субнормального до нормального. Інстинктивна сфера послаблена, діти невибагливі до їжі.

    Розлади активності та уваги.

    Гіперактивність з дефіцитом уваги. Увага утримується лише на короткий період часу. При цьому спостерігається імпульсивність, гіперактивність.

    ? Дитина не може виконати шкільне завдання без помилок, які викликані її неуважністю до деталей.

    ? Дитина через нестійкість уваги не може закінчити вправу або гру.

    ? Дитина часто не слухає, що їй говорять.

    ? Дитина не дотримується вказівок і пояснень, які необхідні для виконання шкільних завдань.

    ? Дитина не може правильно організувати свою роботу.

    ? Дитина намагається уникати роботи, яка потребує наполегливості та старанності.

    ? Дитина часто втрачає речі, які необхідні для виконання завдань.

    ? Вона часто відволікається на зовнішні стимули.

    ? Вона є забудькуватою у повсякденній діяльності.

    Гіперактивність призводить до дезадаптація і є несумісною з етапом розвитку дитини. Такі діти:

    ? часто розмахують руками та ногами, вертяться;

    ? залишають своє місце у власній кімнаті або в інших ситуаціях;

    ? бігають, втручаються будь-куди в недопустимих ситуаціях;

    ? занадто галасливі у грі, неспроможні тихо поводитись;

    ? стійкий нахил до зайвої рухової активності.

    Імпульсивність. Для дітей з імпульсивністю характерним є те, що такі діти:

    ? часто вискакують з відповіддю, не дослухавши питання;

    ? часто не можуть дочекатись своєї черги в іграх або групових ситуаціях;

    ? часто перебивають або заважають іншим;

    ? часто надмірно багатослівні, не реагують на зауваження припинити базікання.

    Загальні принципи лікування.

    а) психотерапевтичні заходи – раціональна, групова, ігрова, сімейна психотерапія;

    б) медикаментозне лікування:

    ? нейролептики: ридазин, зипрекса, терален;

    ? антидепресанти : сертралін (золофт), флуоксетин (прозак), ремерон;

    ? нормотиміки: фінлепсин, тимоніл;

    ? ноотропи; вазоактивні речовини;

    Усі препарати застосовуються у вікових дозах.

    Розлади поведінки.

    Суттєвою ознакою розладів поведінки є повторні стійкі її порушення, проявом яких є нехтування спокоєм і правом інших людей або суттєве порушення характерних для цього віку соціальних норм і правил. Порушення поведінки в цих випадках є серйознішими, ніж просто бешкетування дітей чи підлітків. Кожний розлад в цій групіхарактеризується специфічністю свого місця прояву та особливостями соціальних наслідків.

    Загальні клінічні діагностичні критерії.

    medstudia.com

    Ранній дитячий аутизм

    Ранній дитячий аутизм — Складне порушення розвитку, що характеризується спотворенням протікання різних психічних процесів, головним чином, в когнітивної та психосоціальної сферах. Проявами раннього дитячого аутизму служать уникнення контактів з людьми, замкнутість, збочені сенсорні реакції, стереотипність поведінки, порушення мовного розвитку. Діагноз раннього дитячого аутизму встановлюється на підставі динамічного спостереження і задоволення проявів порушення критеріям діагностики РДА. Лікування раннього дитячого аутизму будується по синдромально прінціпу- додатково проводиться корекційна робота по спеціальним педагогічним методикам.

    ранній дитячий аутизм (РДА, синдром Каннера) — психопатологічний синдром, основу якого складають стійкі порушення соціальної взаємодії, спілкування і поведінки. Частота раннього дитячого аутизму в популяції становить 2-4 випадки на 10 тис. Дітей за явною перевагою даного розладу серед хлопчиків (3-4: 1). Ранній дитячий аутизм починає проявляти себе в перші 3 роки життя дитини, зазвичай діагностується у дітей у віці 2-5 років. Приблизно в 0,2% випадків ранній дитячий аутизм поєднується з розумовою відсталістю. Характерно, що ранній дитячий аутизм ніколи не розвивається у дітей старше 5 років, тому, починаючи зі старшого дошкільного віку, слід думати про виникнення у дитини з відхиленнями в поведінці інших психічних відхилень, перш за все шизофренії.

    Причини раннього дитячого аутизму

    На сьогоднішній день причини і механізми раннього дитячого аутизму до кінця неясні, що породжує безліч теорій і гіпотез походження порушення.

    Генна теорія походження пов`язує ранній дитячий аутизм з генетичними дефектами. Відомо, що 2-3% нащадків аутистів також страждає цим расстройством- ймовірність народження другої дитини-аутиста в сім`ї становить 8,7%, що в багато разів перевищує середню популяційної частоту. У дітей з раннім дитячим аутизмом частіше виявляються інші генетичні порушення — фенілкетонурія, синдром ламкої Х-хромосоми, нейрофіброматоз Реклингхаузена, гіпомеланоз Іто і ін.

    Згідно тератогенної теорії виникнення раннього дитячого аутизму, різні екзогенні та середовищні фактори, що впливають на організм вагітної на ранніх термінах, можуть викликати біологічні пошкодження ЦНС плода і надалі призводити до порушення загального розвитку дитини. Такими тератогенами можуть виступати компоненти продуктів харчування (консерванти, стабілізатори, нітрати), алкоголь, нікотин, наркотики, лікарські препарати, внутрішньоутробні інфекції, стреси, фактори середовища (радіація, вихлопні гази, солі важких металів, фенол та ін.). Крім цього, часта зв`язок раннього дитячого аутизму з епілепсію (Приблизно у 20-30% хворих) вказує на наявність перинатальної енцефалопатії, яка може розвинутися внаслідок токсикозів вагітності, гіпоксії плода, внутрішньочерепних пологових травм та ін.

    Альтернативні теорії пов`язують походження раннього дитячого аутизму з грибковою інфекцією, метаболічними, імунними та гормональними порушеннями, старшим віком батьків. В останні роки з`явилися повідомлення про зв`язок раннього дитячого аутизму з профілактичною вакцинацією дітей проти кору, паротиту і краснухи, проте останні дослідження переконливо спростували наявність причинно-наслідкового зв`язку між щепленням і захворюванням.

    Класифікація раннього дитячого аутизму

    Відповідно до сучасних уявлень, ранній дитячий аутизм входить в групу первазивних (загальних) порушень психічного розвитку, при яких страждають навички соціально-побутового спілкування. Ця група також включає синдром Ретта, синдром Аспергера, атиповий аутизм, гіперактивний розлад з УО і стереотипними рухами, дезинтегративное розлад дитячого віку.

    За етіологічним принципом розрізняють ранній дитячій аутизм ендогенно-спадкового, пов`язаного з хромосомними аберації, екзогенно-органічного, психогенного і неясного генезу. На підставі патогенетичного підходу виділяють спадково-конституціональна, спадково-процесуальний і набутий постнатальний дизонтогенез.

    З урахуванням переважаючого характеру соціальної дезадаптації при ранньому дитячому аутизмі К. С. Лебединська виділила 4 групи дітей:

    • з відчуженістю від навколишнього (Повна відсутність потреби в контакті, ситуативна поведінка, мутизм, відсутність навичок самообслуговування)
    • з відкиданням навколишнього (Рухові, сенсорні, мовні стереотіпіі- синдром гіперзбудливості, порушення почуття самозбереження, Гиперсензитивность)
    • з заміщенням навколишнього (Наявність надцінних пристрастей, своєрідність інтересів і фантазій, слабка емоційна прив`язаність до близьких)
    • зі сверхтормозімостью щодо навколишнього (Лякливість, вразливість, лабільність настрою, швидка психічна і фізична виснаженість).

      • Симптоми раннього дитячого аутизму

      Основні «класичні» прояви раннього дитячого аутизму включають: уникнення дитиною контактів з людьми, неадекватні сенсорні реакції, стереотипии поведінки, порушення мовного розвитку і вербальної комунікації.

      Порушення соціальної взаємодії у дитини, що страждає аутизмом, стають помітними вже ранньому дитинстві. Дитина-аутист рідко посміхається дорослим і відгукується на своє ім`я-в більш старшому віці — уникає зорового контакту, рідко наближається до сторонніх, в т. Ч. Іншим дітям, практично не проявляє емоцій. У порівнянні зі здоровими однолітками, у нього відсутня цікавість і інтерес до нового, потреба в організації спільної ігрової діяльності.

      Звичайні по силі і тривалості сенсорні подразники викликають у дитини з синдромом раннього дитячого аутизму неадекватні реакції. Так, навіть неголосні звуки і неяскравий сет можуть викликати підвищену лякливість і страх або, навпаки, залишати дитину байдужим, як ніби він не бачить і не чує, що відбувається навколо. Іноді діти-аутисти вибірково відмовляються надягати одяг певного кольору або використовувати деякі кольори в продуктивній діяльності (малюванні, аплікації та ін.). Тактильний контакт навіть в дитячому віці не викликає відповідної реакції або провокує опір. Діти швидко втомлюються від діяльності, притуплює від спілкування, зате схильні до «застрявання» на неприємних враженнях.

      Відсутність здатності до гнучкого взаємодії з навколишнім середовищем при ранньому дитячому аутизмі обумовлює стереотипність поведінки: одноманітність рухів, однотипні дії з предметами, певний порядок і послідовність виконання дій, велику прихильність до обстановки, до місця, а не до людей. У дітей-аутистів відзначається загальна рухова незручність, нерозвиненість дрібної моторики, хоча в стереотипних, часто повторюваних рухах вони демонструють разючу точність і вивіреність. Формування навичок самообслуговування також відбувається з запізненням.

      Мовленнєвий розвиток при ранньому дитячому аутизмі відрізняється своєрідністю. Долінгвістіческая фаза мовного розвитку протікає з затримкою — пізно з`являється (іноді зовсім відсутня) гуление і лепет, звуконаслідування, ослаблена реакція на звернення дорослих. Самостійна мова у дитини з раннім дитячим аутизмом також з`являється пізніше звичайних нормативних термінів (дивись «Затримка мовного розвитку»). Характерні ехолалії, штампованість мови, виражені аграматизми, відсутність у мові особових займенників, інтонаційна бідність мови.

      Своєрідність поведінки дитини з синдромом раннього дитячого аутизму визначається негативізмом (відмовою від навчання, спільної діяльності, активним опором, агресією, відходом «в себе» і ін.) Фізичний розвиток у дітей-аутистів зазвичай не страждає, однак інтелект в половині випадків виявляється зниженим. Від 45 до 85% дітей з раннім дитячим аутизмом мають проблеми з піщевареніем- у них часто зустрічаються кишкові кольки, диспепсический синдром.

      Діагностика раннього дитячого аутизму

      Згідно МКБ-10, діагностичними критеріями раннього дитячого аутизму є:

    • 1) якісне порушення соціальної взаємодії
    • 2) якісні порушення спілкування
    • 3) стереотипність форм поведінки, інтересів і активності.

      • Діагноз раннього дитячого аутизму встановлюється після періоду спостереження за дитиною колегіальної комісією в складі педіатра, дитячого психолога, дитячого психіатра, дитячого невролога, логопеда та інших фахівців. Широко використовуються різні опитувальники, інструкції, тести вимірювання рівня інтелекту і розвитку. Уточнююче обстеження може включати ЕЕГ, МРТ і КТ головного мозку при судомному синдромі- консультацію генетика і генотипування при неврогенетіческіх расстройствах- консультацію гастроентеролога при травних розладах і т. д.

      Диференціальна діагностика раннього дитячого аутизму проводиться як всередині групи первазивних порушень розвитку, так і з іншими психопатологічними синдромами — затримкою психічного розвитку, олігофренію, шизофренію, депріваціонних розладами тощо.

      Лікування раннього дитячого аутизму

      Лікування синдрому раннього дитячого аутизму на сьогоднішній день неможливо, тому медикаментозна корекція будується по синдромально принципом: в разі необхідності призначаються протисудомні препарати, психостимулятори, антипсихотики і т. П. Є відомості про сприятливі результати електроакупунктури.

      Доцільність застосування різних експериментальних методик (наприклад, лікування раннього дитячого аутизму безглютенової дієтою) не має клінічно достовірних підтверджень.

      Основна роль в лікуванні раннього дитячого аутизму відводиться психотерапії, психолого-педагогічної корекції, дефектологической допомоги, занять з логопедом. У роботі з дітьми-аутистами використовується музикотерапія, арт-терапія, игротерапия, іпотерапія, дельфінотерапія, трудотерапія, логоритміка. У процесі навчання аутичних дітей педагогам слід орієнтуватися на сильні сторони дитини (націленість на навчання, що переважають інтереси, здібності до точних наук або мов і т. П.).

      Прогноз і профілактика раннього дитячого аутизму

      Неможливість повного лікування раннього дитячого аутизму обумовлює збереження синдрому в підлітковому і дорослому віці. За допомогою ранньої, постійної і комплексної лікувально-корекційної реабілітації вдається досягти прийнятної соціальної адаптації у 30% дітей. Без спеціалізованої допомоги та супроводу в 70% випадків діти залишаються глибокими інвалідами, які не здатні до соціальних контактів і самообслуговування.

      З огляду на невстановленому точних причин раннього дитячого аутизму, профілактика зводиться до загальноприйнятих правилом, які повинна дотримуватися жінка, яка готується до материнства: ретельно планувати вагітність, виключити вплив несприятливих екзогенних факторів, правильно харчуватися, уникати контактів з інфекційними хворими, дотримуватися рекомендацій акушера-гінеколога та ін.

      ukrhealthx.ru

      Ранній дитячий аутизм діагностика і корекція

      Рання корекційна робота є вирішальною для розвитку та абілітації дитини. Напрямки корекційної роботи – заняття з: психологом, дефектологом, логопедом,сенсорна інтеграція, корекційним педагогом, ігротерапевтом, арт-терапевтом, музичним терапевтом, лікарем ЛФК, масажистом, АВА-терапістом.

      Як самостійно діагностувати дитину ? Зверніть увагу якщо дитина:

    • не відгукується на ім’я, не дивиться в очі
    • не використовує мовлення та жести для спілкування
    • має дивну поведінку: кричить, стереотипно рухається, надчутливо реагує на певні звуки
    • має значну обмеженість у використанні предметів, іграшок, не вміє бавитись, не терпить участі або присутності іншої людини; — не наслідує за іншими, емоційно не реагує на іншу особу, ТО в неї високий ризик виявлення аутизму.

      • Ранній аутизм у дітей проявляється:

      • Проблемами соціалізації (не цікавиться іншими людьми, опирається обіймам і т.п.)
      • Комунікативними проблемами (відсутнє/порушене мовлення, не використовує жести, не розуміє емоцій інших людей)
      • Дивною/стереотипною поведінкою (розмаху вання руками, кружляння, вибірковість у виборі їжи, одягу)
      • Сенсорними переватаженнями (знижена або підвищена чутливість до звуків, запахів, світла, доторків, болю, дії температури)

      Подібні відео

      На які симптоми на шкірі потрібно звернути після укусу кліща ? Останні Європейські рекомендації по діагностиці, профікактиці та лікуванні хвороби Лайма

      Лактазна недостатність – природжена або набута недостатність вироблення в кишках лактази-дисахаридази, яка є ферментом пристінкового травлення, що розщеплює молочний цукор на глюкозу та галактозу.

      Висока температура у дитини — як збити? Клінічні прояви рожевої та блідої лихоманки, сила жарознижуючого ефекту медикаментів та їх токсичність,

      Чи потрібно відлучати немовля яке має прояви харчової алергії від грудей?

      Зверніть увагу якщо дитина з підозрою на аутизм не відгукується на ім’я, не дивиться в очі, не використовує мовлення та жести для спілкування має дивну поведінку: кричить, стереотипно рухається, надчутливо реагує на певні звуки.

      nyankovskyy.com

      Ранній дитячий аутизм — симптоми, діагностика, відгуки

      Для кожної мами, дитина є вінцем творіння Бога і людини. Його люблять, носять на руках і балують. Для мами її чадо найкраще і альтернативи бути не може. При всьому при цьому, у цього ідеального істоти бувають різні відхилення, які так не хочеться помічати в юному віці. Звичайно, це не правило, а більше виняток і відзначається у 3 % дітей. Найчастіше, фіксуються відхилення у розвитку нервової системи, що характеризуються явними змінами окремих ділянок головного мозку. Тоді з’являється грізний і дуже двозначний діагноз — аутизм.

      Що таке аутизм?
      Аутизм в наш час повністю не вивчений.
      Велику частину інформації отримують шляхом спостереження за нинішніми «дітьми дощу» і аналізуючи наявні дані лабораторних обстежень. Саме тому, визначення аутизму дуже розпливчасте.

      Найчастіше, лікарі діагностують аутизм у дітей віком до трьох років. Бувають і пізні виявлення розладу або часткові його прояви. Тоді починає йти мова про порушення аутичного спектру. Простіше кажучи, у дитини відзначається тільки частина передбачуваних симптомів і є всі шанси до адаптації в суспільстві.

      Сам по собі аутизм, як біда з нервовою системою дитини, особливо не розглядають в Європі. Зараз, більш комплексно підходять до проблеми. Лікарі шукають той первинний каталізатор, що спричинив глобальну ланцюжок змін у поведінці малюка і підірвав його здоров’я. Адже, в підсумку, дитина росте з букетом нервових і психічних розладів, все далі віддаляючись від прийнятих норм поведінки. Не дарма, аутистів вважають особливими або новим світом всередині світу. Хоч і виходить тавтологія, але на практиці воно дійсно так. Аутист будує свої реальність незалежно від поведінки оточуючих і їх відношення до цього. Відключається фактор колективу та взаємної комунікації.

      Науково доведено, що дитина аутист частіше народжується у мами, яка перехворіла на серйозні інфекційні захворювання під час вагітності. Так само є схильність і у носіїв ВІЛ до появи потомства з подібного роду відхиленнями.

      Симптоми аутизму?
      При всій своїй актуальності, питання досить ще не вивчений. Людина — це велика таємниця і ми тільки по крупицях збираємо всі дані по ньому. Тим більше, якщо мова йде про психічні розлади в поведінці, зміни в мозку та пошкодженні нервової системи.
      Поки, про аутизм можна вести мову, якщо є три характерних симптому.

      Їх ще називають аутичному тріадою:
      • Відсутність соціального адаптації або низьке взаємодію. Простіше кажучи, людині складно вести нормальний спосіб життя, реагувати на притаманні почуття і виявляти їх у відповідь.
      • Обмежений інтерес до всього що відбувається навколо або формування своєї міні середовища за інтересами. На практиці, це небажання жити як усі, виходити ан вулицю і прагнути до соціальної адаптації. Відсутня тяга до людського спілкування і необхідність у дружбі.
      • Змінюється розуміння комунікації та комунікабельності. Людина проектує світ у собі і тільки на себе. Немає необхідності подобається комусь, шкодувати чи співчувати.

      Вся тріада визначається тільки в рідкісних випадках, коли дитина не спостерігався кваліфікованим неврологом. Не вдалося вчасно оцінити ступінь відхилення від норми розвитку дитини і прогресуючі фактори асоціальності.
      Найчастіше, в перший рік життя, аутизм у дітей симптоми свої не проявляє при великій увазі батьків до загального розвитку. Але, повинні насторожити:
      — Бурхлива реакція на будь-яке порушення тиші. Дитина сильно плаче навіть якщо це не було несподіванкою. Він обурюється при будь-якому втручанні.
      — Небажання посміхатися, копіювати чиє — то поведінка і говорити. Лепетання може бути пізнім, посмішки рідкісними і вимученими, а прогрес у розвитку незначним в порівнянні з однолітками.

      — Відмова від повноцінного спілкування з мамою. Саме рідна мати може відчути це в максимальному обсязі. Чадо не потребує компанії. Воно відособлено і може проектувати свої думки на іграшки більше години.
      — Гіперактивність і розлад концентрації уваги. Спочатку, крихт називають непосидами, а потім вже стає зрозуміло, що це важко навчають діти з проявом аутизму.
      — гнів і явно виражена агресія при прояві ласки або додаткової уваги. Поцілунки стають більше жестом образи ніж прояви ніжності на рівні з обіймами.
      — Відмова від дитячого колективу. Не острах його, а саме бажання бути одному. Не потрібно шлях зі страхом саду і т.д.

      У будь-якому віці, можна визначити аутизм симптоми якого або вже послабилися, або навпаки розвинулися в патологію.

      причини аутизму
      Важливо розуміти, що поки універсального шаблону, що визначає поведінку аутиста, просто немає. І тут проблема ще й у тому, що причини аутизму так реально і не визначені. Є тільки ряд доказових на практиці фактів про те, що аутизм — це мутація одного або декількох генів. Але, вона може бути закладена спочатку під час формування генотипу плоду або провокуватися зовнішніми факторами. Важливо розуміти, що якщо є підозра на аутизм причини якого ви не бачите, потрібно йти не тільки до генетикам і неврологів, а розбиратися в ситуації набагато глибше.

      Є зареєстровані випадки, коли складні інфекційні захворювання головного мозку як ускладнення, дають саме аутична синдром. Він наростає поступово і потім вже складно боротися з проявами навіть досвідченим фахівцям.
      Діти з ДЦП теж схильні до аутизму. При цьому, він не вроджений, а активно наростаючий з моменту початку лікування. Тут ключовими повинна бути різного виду адаптація, а не тільки лікування основного захворювання.

      діагностика аутизму
      Постановка діагнозу аутизм — справа не одного дня.
      Відразу ж на прийомі, лікар може припустити тільки аутичні відхилення.

      Далі, поступово вивчається поведінка. У всьому світі є методика:
      — Первинне інтерв’ю з батьками передбачуваного аутиста строго за переліком питань.
      — Вторинне обстеження дитини і діалог за тією ж схемою з підтвердженням фактів з батьківських слів.

      Після заповнення протоколу слід генетичний аналіз крові. Мета — пошук генетичних збоїв саме на рівні мутують генів. При цьому, необхідна здача аналізу та батьками для зіставлення деяких припущень з реальністю.
      Іноді, помилково діагностується дитячий аутизм через сліпоти дитини, приглухуватості і т.д. Ці захворювання теж виключають. Щоб не сплутати небажання дитини жити в колективі і активно з ним взаємодіяти з банальними проблемами зі здоров’ям.

      лікування аутизму
      Як такий термін лікування по відношенню до аутизму застосовувати не можна. Важливо розуміти, що в реалії — здолати аутизм неможливо.
      Це безповоротні зміни в головному мозку. Дитину можна адаптувати до зовнішнього середовища, колективу і навчити співіснувати із собі подібними в межах соціальних норм.

      Іноді спливають теорії, що можна спробувати безмолочну дієту, вітамін В6 і тоді почнеться справжнє лікування аутизм при цьому іноді стає менш вираженим. Але, тут ще варто додати до всього величезна праця психологів, логопедів, дефектологів і терапевтів. Звичайно, без заспокійливих препаратів не обійтися. Лікар призначає розслаблюючі і максимально заспокійливі препарати курсами. Так само рекомендовані медикаменти, що активізують мозкову діяльності. Вони покращують пам’ять, можуть допомогти концентрації уваги і посидючості.

      Головне при аутизмі — реабілітація. Показані дельфінотерапія, спілкування з кіньми і активне стимулювання любові до будь-яким іншим тваринам. Може бути призначена кліматотерапія. Простіше кажучи. Зміна клімату і зони проживання. Замість галасливого міста, деяким аутистам радять саме морські узбережжя.

      Часто, аутизм дає слабину перед спортом. Будь-які заняття на воді, спортивні ігри та профільна аеробіка можуть творити чудеса не тільки у фізичному, а й в емоційному розвитку. Можна ще ліплення або будь-яке рукоділля додати. Ручна робота допомагає багатьом аутистам самовиражатися в повному розумінні цього слова.

      Лікування аутизму народними засобами

      Лікування аутизму у дітей народними засобами звичайно не вирішить проблеми.

      Є варіанти підтримки здоров’я малюків, їх імунної системи в першу чергу. Правда, є кілька цікавих методик з лікування живою енергетикою дерев. Простіше кажучи, фахівці рекомендують мамі з дитиною не просто гуляти лісом і дихати. Необхідно знайти близьке по духу дерево і обійняти його на пару хвилин. Дерево віддасть біозаряд енергії донору і тим самим стимулює розслаблення моральне і фізичне. Чітких даних по ефективності немає. До того ж, цей підхід поєднується з десятками інших реабілітаційних підходів.

      momandkids.net.ua

      Ранній дитячий аутизм симптоми і лікування

      2. Дитина відводить очі, його погляд надзвичайно важко зловити, він завжди дивиться в сторону.
      3 . Вже в досить дорослому віці, від трьох років і старше, дитина вкрай небагатослівний, а якщо щось каже, то беземоційно, мова, немов читається по аркушу паперу, завчена раніше, відтворена монотонно.
      4. У момент початку навчального процесу, коли дитина починає входити в соціум, хвороба проявляється особливо яскраво, що часто служить збільшує фактором, особливо, коли недуга не був виявлений заздалегідь.

      Атмосфера насмішок і знущань однолітків, так і багатьох дорослих, які не відрізняються особливим інтелектом, здатні перетворити життя дитини в низку мук. Взагалі, ранній дитячий аутизм, симптоми якого проявляються у дитини, не може залишатися без спостереження лікарем, який повинен проводити лікування і підтримку, в тому числі в моральному аспекті. Батькам часто складно змиритися з фактом, що з їхньою дитиною щось не так, якщо симптоми аутизму проявляються особливо яскраво, можуть втратити час, коли допомога хворому може бути більш ефективною. Фахівець поставить батьків до відома, що лікування раннього дитячого аутизму передбачає ряд необхідних ліків, певну дієту, деякі заспокійливі засоби.

      Крім усього іншого, за довгі роки спостереження, спілкування та лікування хворих на аутизм, в світі були розроблені безліч методик, які спрямовані на корекцію даного захворювання. Для того, щоб адаптувати людини до суспільства, допомогти йому здобути незалежність, визначену самостійність, є ряд напрацювань, створених західними фахівцями. Терапія припускає безліч тренувань та навчань, у тому числі аудіо-вокальних, спрямованих на майбутню адаптацію хворого.

      У певних колах широко відомий такий метод, застосовуваний для лікування аутистів, який називається «форсованої підтримкою». Він був уперше застосований у 80-х роках минулого повік і полягає в тому, що хвору дитину піддають утворення фізичного зв’язку з його матір’ю. Для того, щоб дитина при ранньому дитячому аутизмі навчився правильно володіти тілом, існує ряд напрацювань для заняття спеціальною лікувальною фізкультурою. Отже, ранній дитячий аутизм характеризують симптоми стереотипності поведінки, небажання контактувати з оточуючими, лікування його ускладнене тим, що у багатьох випадках створюється відчуття того, що дитина намагається бути самостійним, просто в нього погано зі слухом чи зором. Багато риси захворювання відносяться неуважними батьками до особливостей поведінки, а лікарями можлива невірна діагностика, при якій основного захворювання не надається значення, а лікування проводиться в абсолютно інших напрямках. Особливо часто таке явище зустрічається в місцях, далеких від кваліфікованих медичних спеціалістів, наприклад у сільській місцевості.

      У деяких випадках захворювання аутизмом може супроводжуватися нападами, досить частим симптомом у дітей-аутистів є деякі особливості в харчовому поведінці, які можуть проявлятися у вигляді відязика від їжі, надмірної вибірковості, однак, як правило, це не призводить до недоїдання. Найчастіше, при дитячому аутизмі виникають проблеми зі сном, що підтверджується науковими дослідженнями, проведеними в 2007 році.

      На сьогоднішній день відомих методів лікування аутизму немає, хоча зазначається, що бувають випадки, коли в дитячому віці настає ремісія, причому даний факт можливий після інтенсивної терапії, але зовсім не обов’язково. Діти з розладом аутистичного спектру потребують соціальної підтримки, причому важливу роль тут можуть зіграти близькі люди, особливо однолітки — брати, сестри, які часто можуть стати об’єктом наслідування для хворих аутизмом в дитячому віці. Велике значення також надається перспективі можливої кар’єри для аутистів більш старшого віку, що надає хворому відчуття саязиказначення, підвищує впевненість у собі. З роками, явні ознаки захворювання можуть згладжуватися і людина здатна влитися в товариство на правах рівного, але для цього доведеться докласти чимало зусиль і йому, і його близьким. Підтримайте вашого улюбленого людини, і це дозволить йому відчути себе повноцінним членом суспільства.

      diagnoz.net.ua

    Это интересно:

    • Башина аутизм Башина В.М.Ранний детский аутизм В детской психиатрии к настоящему времени выделены два основных направления исследований: "Нарушения поведения", "Задержки психического развития". Поскольку при раннем детском аутизме (РДА) формируются личностные аномалии, сочетающиеся с расстройствами поведения и повреждением […]
    • Аутизм центр санкт-петербург Аутизм центр санкт-петербург Шигашов Д.Ю., Фесенко Ю.А., Краснов Б.Ю. СПб ГКУЗ «Центр восстановительного лечения «Детская психиатрия» имени С.С. Мнухина» Аутизм: проблемы сегодняшнего дня и перспективы В соответствии с Международной классификацией болезней 10-го пересмотра диагноз аутизм входит в состав достаточно […]
    • Синдром рда ранний детский аутизм Синдром рда ранний детский аутизм Синдромы раннего детского аутизма Синдром раннего детского аутизма был описан американским детским психиатром L. Kanner в 1943 г. Независимо от него близкий вариант синдрома описан в 1944 г. австрийским исследователем Н. Asperger под названием "аутистическая психопатия". Ранний […]
    • Развитие ребенка с ранним детским аутизмом Эти-Дети: возрастная психология, развитие и воспитание детей. Ранний детский аутизм Детский аутизм - проблема не новая на сегодняшний день. И в нашей стране, и за рубежом за последние годы появилось много новых оригинальных исследований, посвященных проблемам этиологии, патогенеза детского аутизма, проявлениям […]
    • Виды неврозов детей Виды неврозов у детей, классификация детских неврозов Неврологи выделяют несколько видов неврозов: 1) неврастению; 2) истерию; 3) невроз навязчивых состояний; 4) моносимптоматические неврозы. Неврастения у детей, симптомы детской неврастении Неврастения развивается при длительной психотравмирующей ситуации. Она […]
    • Заикание проходит ли Заикание не проходит само по себе. Заикание - общее название для различных нарушений ритма, темпа и плавности речи вследствие судорожного сокращения различных групп мышц, образующих звуковое оформление речи (экспрессивная речь). У 70 - 90 процентов пациентов оно начинается в 2 - 4-летнем возрасте, т. е. в момент […]
    • История болезни депрессия История болезниНевротическая депрессия Возраст –38лет, 20.04.1954 г.р. Семейное положение - замужем, 2 детей Полученное образование – среднеспециальное, в данный момент не работает. Направлена участковым психиатром Госпитализирована в добровольном порядке Поступила в стационар в четвертый раз. Дата поступления в […]
    • Психолого педагогическая характеристика детей с умственной отсталостью Психолого-педагогическая характеристика воспитанника коррекционной школы-интерната VIII вида Гончарова Светлана Алексеевна Проживающего по адресу: Ученик поступил в школу-интернат 01.09.2012 года во второй класс по решению Ольховской районной ПМПК с диагнозом: «Лёгкая степень умственной отсталости». Мать: (Родитель […]
    ➤