Головна Медицина Психіатрія і наркологія

Істеричний невроз

Термін “істерія” є одним з найдавніших визначень у медицині: його “авторство” приписують Гіппократу. У розвиток вчення про істерію значний внесок зробили

J. Charcot (1889), Р. Janet (1905), Е. Kretschmer (1924). Найчастіше істерію спостерігають у жінок. Зазвичай до неї схильні особи з преморбідними ознаками психічного інфантилізму, егоцентризму, демонстративності.

Основним механізмом симптомогенезу при істеричному неврозі є конверсія, тобто залагодження психогенного конфлікту через соматоневрологічні прояви. Найтяжчі істеричні розлади дисоціативного типу — сутінки, ступор тощо — характерні для реактивного істеричного психозу.

У клінічній картині істеричного неврозу виділяють три основні симптомокомп- лекси: рухові, сенсорні та вегетативні порушення. Проявом рухових розладів є гіперкінезія. Гіперкінези досить різноманітні: грубий ритмічний тремор голови та кінцівок, тики, хореєформні посіпування, блефароспазм, глосолабіальний спазм та ін. Гіперкінези корелюють з емоційним станом хворих, поєднуються з іншими істе- роїдними симптомами. Акінезії мають вигляд істеричного парезу та паралічу. Вони перебігають за типом моно-, пара-, рідко — геміпарезу та плегії. Вони можуть імітувати центральні спастичні та периферійні в’ялі паралічі. Класичними є порушення ходи: абазія або неможливість стояти — астазія. При цьому тонус м’язів, сила та обсяг рухів у кінцівках зберігаються в положенні лежачи. Відносно рідко спостерігають втрату голосу: афонія, параліч язика, м’язів шиї, кінцівок, істеричні контрактури. Локалізація істеричних паралічів не збігається з топографією нервів. Не буває патологічних рефлексів, як у разі органічного паралічу.

Одним із характерних істеричних проявів є напади. У структурі типового істеричного нападу (за J. Charkt, 1888) виділяють чотири періоди.

Продромальний: стан дискомфорту, зниження настрою, підвищення дратівливості, мутизм, часто — істерична аура (біль у животі, потьмарення, відчуття грудки в горлі, дзвін у вухах, пульсівний біль у скронях).

Судомний. Тонічна фаза — афективне звуження свідомості, істерична “дуга” (вигин тулуба назад із закиданням голови з опорою на п’ятки та потилицю); клонічна фаза — швидкі безладні скорочення окремих м’язів і здригання.

Фаза завершення — уривчасте дихання, салівація. Хворі набувають вигадливих поз (“палкі рухи” або “пристрастні пози”), страждальницького або еротичного характеру із відповідною мімікою та рухами тіла, вигукують слова або фрази відповідно до психотравмівних обставин.

Резидуальні контрактури. Тривалість нападу — до ЗО хв. У сучасній практиці класичні напади спостерігають рідко, переважають абортивні й атипові форми: істеричний судомний напад — короткочасна “дуга” або тоніко-клонічні судоми, без звуження свідомості; істеричний напад психомоторного збудження — тремор у вигляді “трясучки” з елементами “пристрасних поз”; істеричний ступор; малі поліморфні напади — ікання, тремор, качання, повертання, тики, м’язові посмикування, усмішки, плач та ін.; дитячий істеричний ситуаційний напад — “трясучка” дітей у стресо- генній ситуації, що раптово виникла.

Сенсорні порушення найчастіше спостерігають у вигляді розладів чутливості та больового синдрому: гіпер-, гіпоанестезії, -алгії. Порушення поверхневої чутливості можуть мати різноманітні локалізацію та конфігурацію, але найчастіше розвиваються на кінцівках у вигляді “рукавичок”, “шкарпеток”, “панчіх” та ін. Як і за рухових порушень, немає анатомо-топографічної відповідності.

Істеричні алгії також різноманітні. Спостерігають головний біль у вигляді “забитого цвяха” (clavus hystericus), біль у суглобах, кінцівках, спині, животі.

У 60—80-ті роки XX ст. клінічна картина істеричного неврозу помітно змінилася. Напади, конверсійні симптоми, грубі демонстративні розлади спостерігають значно рідше. Натомість переважають соматоневрологічні та вегетативні порушення. Дуже часто істерична симптоматика “клішує” соматичні та неврологічні синдроми. Окрім того, з початку 90-х років поряд із поглибленою “соматизацією” істерії намітилася й протилежна тенденція, а саме: повернення класичних клінічних проявів.

m.pidruchniki.com

Істерія (hysteria, гр. — hystera — матка) — рзновид психогеній, що виникає у зв’язку з психотравмуючою обстановкою в осiб з особливим складом характеру (iстеричний характер).

У патогенезі цього захворювання важливу роль відіграє механізм «втечі у хворобу», «умовної приємності, бажаності» хворобливого симптому. І.П. Павлов довів, що тимчасові порушення функцій організму, даючи людині той чи інший життєвий зиск, наприклад, вихід із загрозливої ситуації або втечу від похмурої реальності, можуть завдяки своїй «умовній приємності» закріпитись за механізмом умовного рефлексу. Це і лежить в основі істеричної фіксації хворобливого симптому.

Переважно істерія виникає у молодих жiнок, хоча хворiють i чоловiки. Зовнiшньо нагадує найрiзноманiтнiшi хвороби, за що отримала назву «хамелеон, який безперевно змiнює своє забарвлення», «велика симулянтка, актриса» i т.п. Особливостями хворих на iстерiю є демонстративність, прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу, велика навіюваність, самонавiюванiсть та інфантильні (дитячі) механізми психологічного захисту в конфліктних ситуаціях.

Враховуючи дуже рiзноманiтну симптоматику iстерiї її розлади умовно подiляють на моторнi, сенсорнi, вегетативно-вісцеральні та психічні.

Про перiод iстеричного нападу зберiгаються частковi спогади. Iстеричнi паралiчi (як i парези) виникають у виглядi моноплегiй (монопарезiв), параплегiй (парапарезiв), тетраплегiй (тетрапарезiв) i т.iн. При цьому зона паралiча (пареза) може обмежуватися розмiрами пальця, кистi, стопи, руки чи ноги i т.д. («пташина лапа»). Як правило, вони, на відміну від органічних, не супроводжуються патологічними рефлексами, пірамідними знаками і топографічно не відповідають ходу нервових стовбурів. У основi iстеричної афонiї лежить паралiч глосових зв’язок. Iстеричнi контрактури охоплюють як окремi групи м’язiв — iстеричний блефароспазм, iстерична кривошия, так i цiлий комплекс, через що хворий, який страждає на iстерiю, може на тривалий час застигнути у «манірній позi». Iстеричнi гiперкiнези переважно проявляються у виглядi тікоподiбних i тремтячих рухів як окремих частин тiла (пiдборiддя, вiк, рук, нiг, голови) так i усього тiла. Їх виникнення залежить від афективного стану хворих і несе в собі багато елементів імітації, що відрізняє їх ві д органічних гіперкінезів.

Астазія-абазія — істеричний розлад, при якому виникає нездатність до самостійного стояння та ходіння за відсутності ознак органічного ураження опорно-рухового апарату. Хворі, знаходячись у ліжку, самостійно рухають ногами, але падають на підлогу при спробі ходити.

Iстеричнi болi, рiзнi за тривалістю та інтенсивністю можуть спостерігатись у будь-якій частині тіла (голова, спина, суглоби, живіт). Описані випадки, коли у хворих на істерію живіт приймає вигляд «шахматної дошки» через деформованість рубцями після чисельних лапаротомій. Такі хворі мігрують з однієї клініки до іншої з єдиною метою отримати консервативне і, навіть, хірургічне лікування. Іноді больовi вiдчуття в областi серця симулюють стенокардiю або iнфаркт мiокарду.

www.eurolab.ua

Істерія — один з видів неврозу, який проявляється демонстративними емоційними реакціями (сльози, сміх, крик), судорожними гіперкінезами , минущими паралічами, втратою чутливості, глухотою, сліпотою, втратою свідомості, галюцинаціями і т.д. В основі механізму розвитку захворювання лежить втеча у хворобу, умовна «приємність хвороби». Слово істерія походить від латинського hysteria, що означає матка. Лікарі Стародавньої Греції вважали, що при даному захворюванні відбувається блукання матки по організму жінки, і це дає один з основних симптомів хвороби — відчуття клубка в горлі.

Симптоматика. Проявляється істерія надзвичайно різноманітно. Це пояснюється тим, що часто симптоми виникають по механізму самонавіювання і відповідають власним уявленням хворого про тои або іншому захворюванні. Істерія може симулювати практично будь-яке захворювання. Виникає під впливом психічного переживання.

Серед проявів істерії можна виділити наступні:

— Істеричні припадки. Пароксизми істерії розвиваються слідом за неприємними переживаннями, сваркою. З’являється неприємне відчуття в області серця, серцебиття, почуття нестачі повітря. До горла підкочує істеричний клубок. Хворий падає, виникають судоми тоніко-клонічного характеру. Під час припадку обличчя хворого червоніє або блідне. Очі закриті, при спробі їх розкрити він заплющує їх ще більше. Хворі можуть рвати одяг, битися об підлогу. Під час припадку хворі стогнуть. У сні припадки не виникають ніколи.

Свідомість під час припадку найчастіше збережено. Ні мимовільного сечовипускання. Після припадку хворий не спить. Дуже рідко в момент припадку виникає істерична дуга. Хворий впирається п’ятами і потилицею в підлогу або ліжко, а тулуб вигинає дугою.

— Розлади чутливості. Виникають у вигляді порушень чутливості на половині тулуба. Порушення чутливості на руках або ногах, обмежені лініями суглобів. Нерідко виникають істеричні болі, які можуть носити найрізноманітніший характер. Нерідко хворі говорять про відчуття вбитого в голову цвяха.

— Розлади функцій органів чуття. Проявляється порушеннями зору або слуху. Зорові порушення можуть бути у вигляді трубчастого зору, коли хворі бачать тільки в центрі і не бачать предмети на периферії поля зору. Однак зорові розлади ніколи не приводять до нещасних випадків або каліцтв. Істерична сліпота носить скороминуча характер. Істерична глухота виникає на одне вухо.

— Мовні порушення. До них відноситься істерична афонія, при цьому втрачається звучність голосу. Може виникати істеричний мутизм або істерична німота. При цьому хворі не можуть вимовляти як слова, так і звуки. Іноді вони вимовляють нечленороздільні звуки. Водночас кашель у них завжди буває звучним. Хворі з великою охотою вступають в контакт за допомогою листа або жестів. У хворих істерією може бути істеричне заїкання, якого вони не соромляться.

Іноді зустрічається істеричне скандування.

— Рухові порушення при істерії виявляються паралічами м’язів. Параліч найчастіше виникає в одній руці або нозі. Можливі паралічі м’язів мови, обличчя, шиї. Істеричні контрактури проявляються істеричної кривошиєю, спазмом м’язів обличчя або очей. Нерідко хворі істерією не можуть стояти, ходити. Серед гіперкінезів істеричного походження можуть бути тремтіння тіла або кінцівок, тики мімічної мускулатури.

— Розлади функції внутрішніх органів. Може бути відсутнім апетит, спостерігається розлад ковтання, відчуття грудки в горлі, блювота, позіхання, кашель, метеоризм. Серед серцево-судинних порушень зустрічаються серцебиття, біль за грудиною, псевдоінфаркт. Дихальні порушення протікають у формі галасливого, свистячого дихання. Деякі хворі імітують напад бронхіальної астми.

— Психічні порушення проявляються наступним чином. В основі хвороби лежить егоцентризм, тому такі хворі прагнуть бути в центрі уваги, відігравати провідну роль, спостерігається мінливість настрою, плаксивість, примхливість, схильність до перебільшень. Поведінка хворих театральне, демонстративне, відсутня простота і природність.

Лікування істерії більшою мірою засноване на психотерапії. Серед медикаментозних препаратів використовують транквілізатори, снодійні, заспокійливі. Одним з ефективних засобів вважається трудотерапія.

medbib.in.ua

Істеричний невроз у жінок і дітей: причини, симптоми, лікування та заходи профілактики

Істерія (синонім ? істеричний невроз, конверсионное розлад) ? представник групи неврозів, для якого характерний широкий спектр неврологічних, психічних і, рідше, соматичних розладів, а також спрямованість на залучення уваги.

Істеричний невроз — опис захворювання

Під неврозами розуміється ціла група патологій, що виявляються розладом функцій нервової системи тимчасового характеру внаслідок психотравми. Хворі усвідомлюють факт захворювання, у них не порушено світосприйняття.

Істеричний невроз, завдяки різноманітності проявів, може нагадувати безліч інших патологій. При даному розладі людина як би тікає від психотравмуючої реальності.

У пацієнта виявляється явне порушення рухових або чутливих функцій (параліч, сліпота тощо), обумовлених як би поразкою органічної природи, хоча насправді останнім відсутня.

Істеричний невроз у дітей

Дитячі істеричні неврози зустрічаються часто і можуть виникнути у абсолютно фізично і психічно благополучної дитини.

Дитяча істерія виявляється:

поганим сном;

плачем і криком;

примхливістю;

падіннями і биттям об підлогу;

нападами зупинки дихання та ін

У старшому віці дитина може скаржитися на головний біль, спазми в животі, нудоту та ін Сліпота, зміна шкірної чутливості і деякі інші, поширені у дорослих ознаки, зустрічаються рідко.

Істерії у дітей обумовлені похибками виховання, завищеними вимогами батьків, придушенням особистості дитини. Якщо дії психотравмуючого фактора постійно, то істерія набуває хронічний, затяжний перебіг.

Дитячі істерії загострюються в період вікового кризу і мають сприятливий прогноз.

Транзиторна ішемічна атака — гострий транзиторний синдром, пов’язаний з локальною гіпоксією і блокуванням циркуляції крові в певному відділі кори головного мозку.

Як проявляється гнійний менінгіт у дорослих, і наскільки він небезпечний, можна прочитати в цій статті.

Істеричний невроз у жінок

Для жінок істерії характерні значно більше, ніж для чоловіків. Навіть власне назва «істерія» походить від грецького слова, що означає матку.

Частіше захворювання схильні молоді люди, що володіють підвищеною схильністю до навіювання і самонавіяння, які прагнуть завжди бути в центрі уваги.

Виявляється жіноча істерія:

• розладами сексуальних відносин;
• болями в області серця і живота;
• порушенням АТ;
• патологіями сну;
• схильністю до стомлення;
• депресивним настроєм і безліччю інших проблем.

Дещо рідше в жінок трапляються судомні напади.

Цікаво, що подібна картина жіночого істеричного неврозу вельми відмінна від проявів тієї ж патології 2 століття тому, коли переважними симптомами, крім істеричних припадків, були кровохаркання, кровотеча з очей, носа тощо

Збільшення числа подібних порушень у сучасному суспільстві багато автори досліджень пов’язують з зміною ролі жінки, її невідповідністю гендерної призначенню.

Причиною розвитку патології є переважання емоцій над розумом.

Негативні емоції, обумовлені психотравматической ситуацією, перетворюються в соматичні (тілесні) симптоми (так званий механізм конверсії).

Така конверсія знижує рівень негативних відчуттів, «самозащищая» організм.

Фактори розвитку конверсійного розладу:

• спадково-генетична схильність;
• ускладнення періоду вагітності та під час пологів у матері;
• недоліки виховного плану;
• психотравма;
• поганий сон;
• розумове або фізичне перенапруження;
• стрес;
• черепно-мозкова травма;
• зниження імунітету;
• слабкість організму в результаті іншої хвороби;
• зловживання алкоголем та/або наркотичними препаратами та ін

Виділяють три групи порушень:

• рухові;
• сенсорного плану;
• функціонування вегетативної системи.
• ослаблення довільних рухів;
• параліч;
• мимовільні рухи (тремор
  нервові тики та ін);
• судоми та ін
• порушення шкірної чутливості (зниження, збільшення, втрата);
• больові відчуття;
• сліпота (хоча навіть при двосторонньому положенні хворі не потрапляють в жизнеугрожающие ситуації);
• зменшення зорового поля;
• глухота (переважно на одне вухо) і ін

Вегетативні



• безсоння;
• амнезія (особливо відносно недавньої стресовій ситуації);
• мовні проблеми (заїкання, порушення звучності і т. д.);
• прискорена зміна емоцій;
• спазми стравоходу;
• непритомність;
• «комок в горлі»;
• кашель;
• нудота і блювання;
• фригідність і імпотенція;
• задишка, свистяче дихання;
• серцебиття та ін

Істеричні втрати свідомості і напади мають істотну відмінність від нападів епілепсії: вони відбуваються таким чином, що пацієнт уникає травмування та серйозних пошкоджень при падінні.

Ознаки істерії можуть носити короткочасний характер і зникати мимовільно. Але трапляється і багаторічне протягом, хронізація патології при наявності сприятливих факторів.

Однією з найбільш небезпечних черепно-мозкових травм по праву вважається перелом основи черепа. В результаті якого часто страждають оболонки головного мозку і відбуваються рясні втрати крові, страждають важливі нерви, які відповідають за зір, слух, міміку обличчя.

Що таке оральні синкинезии, і як з ними боротися знайдете тут.

Народна медицина дуже популярна. Якими народними засобами можна лікувати кардіоневроз прочитаєте, перейшовши за посиланням http://gidmed.com/bolezni-nevrologii/nevralgija/chto-takoe-kardionevroz.html .

Діагностика

Діагноз визначається за даними неврологічного обстеження (виявлення характерних симптомів) та щодо виключення органічної природи. Важливі концентрація пацієнта на виключної особливості страждань, «насолода хворобою» та залежність інтенсивності проявів від числа спостерігають глядачів.

Терапевтичні заходи полягають в наступному:

• Усунення психотравмуючих факторів.
• Створення сприятливих умов для відпочинку.
• Психотерапія.
• Навіювання та/або гіпноз.
• Фізіотерапевтичні заходи.
• Загальнозміцнююча терапія.
• Медикаментозне лікування, що використовує транквілізатори (сибазон, діазепам і т. д.), седативні і снодійні препарати (нітразепам та ін), антидепресанти (амітриптилін та ін), нейролептики (еглоніл, етаперазін, та ін), як у складі комплексної терапії, так і самостійно.
• Трудотерапія.
• Електросон.
• Лікувальна фізкультура.
• Нормалізація сексуальних відносин.
• Масаж і мануальна терапія.
• Аутотренінг.

Важкі форми істеричного неврозу потребують госпіталізації. Як лікувати напад неврозу, вирішує тільки лікар.

Засоби народної медицини рекомендують вживання трав’яних настоїв (на основі кореня пустирника, валеріани, меліси, ромашки і ін), меду. Ефективні методи ароматерапії.

Однак застосування подібних способів має деякі обмеження, наприклад, схильність до алергічних проявів, що вимагає попередньої лікарської консультації.

Наслідки та заходи профілактики

При своєчасному адекватному лікуванні прогноз сприятливий (особливо у дітей і підлітків).

Попередити розвиток неврозу у них можна за допомогою адекватних виховних заходів, що враховують індивідуальність дитини.

Тривалий перебіг захворювання може призвести до хронічного невротичного стану.

До профілактичних заходів відносять:

• Налагодження сімейних стосунків та побуту.
• Нормалізація умов відпочинку і праці.
• Забезпечення повноцінних сну і харчування.
• Запобігання стресової напруги.
• Санаторно-курортні мерприятия.
• Виключення вживання кави, чаю, алкоголю.
• Адекватні спортивні навантаження.

Істеричний невроз, як сукупність порушень соматичного, неврологічного і психічного плану, концентрованих на залучення уваги, успішно лікується, якщо звернення до лікаря було своєчасним. Як і багато інші патології, істерію легше попередити.

Істерія як спосіб привернути увагу щоб отримати бажане. Відео дає докладний опис істеричного неврозу:


Схожі статті:

Що ви думаєте, коли бачите на ділянці людини висип? Перша думка, швидше за все, пов’язана з алергією. Пацієнти з геморагічним васкулітом часто думають також до тих пір, поки захворювання не розви.

Дане захворювання виникає внаслідок надмірного скупчення в головному мозку цереброспінальної (спинномозкової) рідини (ліквору). У здоровому організмі ця рідина утворюється в шлуночкового відділі.

Парасомнії — специфічні стани, що виникають під час сну, і пов’язані з сукупністю вегетативних, поведінкових і рухових розладів, які відбуваються в нічний час. Особливості парасомний Парасомнії в.

Нейробластома – пухлинне утворення, симпатичної нервової системи, що носить злоякісний характер і розвивається переважно у маленьких дітей. Нейробластомі притаманні незвичайні особливості. На ряд.

Транзиторна ішемічна атака — гострий транзиторний синдром, пов’язаний з локальною гіпоксією і блокуванням циркуляції крові в певному відділі кори головного мозку. Синдром виникає раптово, не маюч.

www.lambit.com.ua

Істерія або сказ матки – саме такий термін застосовували лікарі, коли ставили діагноз істеричний невроз в давнину. Причиною всіх хвороб жінок тоді вважали матку, її «блукання» по жіночому організму. Наявність цього органу автоматично з часів Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції, робило жінку володаркою такого захворювання. Такий діагноз залишався популярним до початку двадцятого століття.

Згодом Зигмунд Фрейд зробили ряд відкриттів в лікуванні душевних розладів, завдяки вивченню істерії.

У чому причини патології?

Термін «істерія» безнадійно застарів. Сучасний світ його не сприймає, тому що це не хвороба виключно жіночого організму або жіночої психіки.

Психіатрія нашого часу заявляє про існування істеричного розладу особистості. Такий діагноз застосуємо до 2-3% людей. Статева приналежність не має особливого значення, хоча і вважається, що жінки більш схильні до цієї хвороби.

Істеричний невроз або психопатія – характеризується постійним споживанням або невгамовним вимогою уваги до своєї персони, награним поведінкою, швидкої возбуждаемостью, нестійкою самооцінкою, легкої сугестивністю.

Причина істеричного неврозу обумовлена наявністю факторів зовнішнього або внутрішнього характеру.

• Виховання в родині, де ролі «чоловік» і «жінка» чітко розподілені, а один стать превалює над іншим. Такі батьки транслюють дитині послання, що його стать спочатку нікчемний, є певним недоліком. Як наслідок відбувається придушення сексуальності, витіснення сексуальних бажань, їх осуд;
• Холодні, байдужі батьки, створюють відчуття необхідності боротьби за увагу. Такі діти починають підміняти поняття. Вже, будучи дорослими, вони плутають любов і інтерес, беручи його за почуття;
• Владні батьки з завищеними вимогами. Основою відносин в сім’ї стає конкуренція, за допомогою якої формуються у дітей задатки істеричної особистості;
• Очікування, тиск суспільства, соціуму можуть ламати природні психічні реакції.
• Психічний інфантилізм — незріле психічний розвиток, який характеризується дитячістю у поведінці;
• Внутрішній конфлікт особистості — психічне напруження виникає як внаслідок суперечностей.

Якими характерними рисами володіє патологія: симптоми істеричного неврозу

Людини схильного до істеричного неврозу, можна визначити за такими ознаками:

• відчуває виражений дискомфорт, коли з боку оточуючих недоотримує уваги
  бажаної їм формі і обсязі;
• легко довірливий, добре хороший, він може швидко потрапити під чужий вплив;
• при спілкуванні веде себе провокаційно, демонструє надмірну привабливість, сексуальність;
• вкрай стурбований своїм зовнішнім виглядом, надає йому особливого значення, намагаючись максимально використати образ для отримання загальної уваги, часто використовує одяг яскравих кольорів, незвичайних фасонів;
• егоцентричність, яка характеризується прагненням постійно отримувати задоволення, потурати своїм бажанням, прагнення до похвали, образи;
• прагнення маніпулювати оточуючими, щоб задовольнити свої потреби, бажання;
• прояв швидко змінюються, емоцій, при відсутності глибокого переживання, всі почуття носять поверхневий характер;
• імпресіоністський стиль мови – мова рясніє емоційним забарвленням, сумбурна, без деталізації;
• довірливо ставиться до ледь знайомих людей, додає особливу глибину аж до близькості випадковим відносин.

Проявом цього захворювання стає істеричний припадок, який виникає гостра форма хвороби. Часто використовується як провокація для досягнення цілей, маніпуляції оточуючими, отримання особистої вигоди.

Цей вид розлади можуть називати театральним або демонстративним, так як воно супроводжується яскравими, показными емоційними реакціями. Від сліз людина легко переходить до сміху, може здійснювати різноманітні судорожні рухи, химерно заламувати руки, закочувати очі і т. д.

1. руховим порушенням — паралічами, судомами, конвульсіями, раптовими довільними рухами, нездатність стояти без сторонньої допомоги, проблемами з координацією;
2. чутливими порушеннями — хворобливими відчуттями, що виникають за грудиною, в кінцівках, в зоні живота, причому симптоми слабшають навіть після прийому знеболюючого препарату;
3. криками, плачем, виттям.

Напади істотно розрізняються за часом.

Тривалість напряму залежить від наявності публіки і кількості одержуваного уваги. Після нападу спостерігається слабкість. Свідомість при нападі збережено, але може звужуватися.

У дітей істеричний невроз проходить з симптомами дорослих загострень. Відмінність становить простота, простота прояви припадку у дитини. Він може впасти на підлогу, бити ногами, махати руками, голосно плакати, кричати. Чим старше стає дитина, тим демонстративніше, витонченішими можуть ставати припадки.

Існує вид істеричного неврозу, зафіксований тільки на Русі – це біснування. Жінки проявляють непереборне бажання кричати в церкві або влаштовують повноцінний припадок. Біснування — це симбіоз віри в одержимість бісами і висока сугестивність. Методом лікування галасу є екзорцизм, зняття порчі, ефективні завдяки вірі пацієнтів у свою одержимість.

Надання допомоги

Якщо ви стали свідком істеричного припадку, необхідно надати першу допомогу. Вона являє собою ряд послідовних дій: заспокоювання оточуючих, видалення цікавих глядачів з приміщення.

Можна застосувати нашатирний спирт. Прагніть не приділяти особливої уваги хворому, але ні в якому разі не залишайте його одного. Також заборонено намагатися тримати людину насильно за руки, плечі, голову.Для надання першої допомоги необхідно диференціювати епілептичний припадок від істеричного.

Епілепсія — це захворювання нервової системи, що характеризується нападами, може супроводжуватися судомами. При істеричному неврозі частіше відбуваються конвульсії.

Ці напади легко переплутати, але існують значні відмінності. За ним можна визначити, який випадок перед вами. Отже, припадок передбачає наявність глядачів. Людина в істериці завжди зберігає свідомість хоч воно і звужено, а при падінні рідко травмується, так як робить це обережно.

При епілептичному припадку часто відбувається мимовільне сечовипускання. При істериці відсутня прикусування, западання язика, що спостерігається у випадку епілепсії. Епілепсія — порушення провідності нервових волокон, імпульсів нейронів мозку. При істеричному припадку нервова система не страждає, у неї не виникає патологічних змін.

Лікування істеричного неврозу

У дорослих і дітей лікування істеричного неврозу проводиться за допомогою психотерапії. Також хворому необхідно збудувати здорову психологічну атмосферу в сім’ї, його оточенні. У деяких людей напади можуть пройти без специфічного лікування.

У жінок лікування істеричного неврозу проводять, якщо психологічних консультацій лікаря недостатньо. Тоді для лікування використовують транквілізатори малими дозами і коротким курсом. Якщо хвороба затягується і симптоми посилюються, її починають лікувати серйознішими препаратами, поєднуючи і комбінуючи їх.

Можуть збільшувати дозування і тривалість курсу лікування.

Коли описане лікування не допомагає, розглядається варіант госпіталізації та стаціонарного спостереження.

vona.pp.ua